стор. 3

Пробудження

Крізь сухе торішне листя

                     пробиваеться трава,

В оксамитове намисто

                     вербу одягла весна.

В каламутне скло калюжі

                     зазирнули небеса...

У пробудженні природи

                     неповторная краса.

І нехай ще прохолодні

                     дують з півночі вітри,

Пісні радісні співають

                     біля гнізд своїх птахи.

Сонце промінець кидае

                     у прочинене вікно

І людей усмішки щирі,

                     випромінюють тепло. 

Весна

Вже до нашого вікна

Стука крильцями весна

Тріпотливим ластів"ятком

Прилетіла іздаля.

Вслід за нею промінець, 

З підвіконня на стілець,

Стриб та скік, вже на підлозі

В киці мури на дорозі.

Вона його пазюрцем

І втікати підтюпцем.

Промінцеві ж хоч би що

Він до ліжечка підкрався

Й на подушці спать уклався.