стор. 10

*****

Ах, який був тоді зорепад...

Зорі падали з неба під ноги

Я весь вечір тобі , невпопад,

Говорив про далекі дороги.

Говорив про минулі роки,

Як шукав тебе в білому світі,

Я ж не думав, що мальвою ти

У сусідськім саду розквітнеш.

І не думав, що в серпень ось цей

Нас зведе вередуха доля,

Що не зможу підвести очей,

Від своїх зашкарублих долоней.

І забуду всі чисто слова,

 Що не раз вже комусь говорились,

І що більшого щастя нема,

Ніж з тобою на зорі дивитись.

*****

Давай згадаем пору ту -

Кохання нашого весну

Цілункам не було кінця

Від Валентинового дня

Й тіеї чарівної ночі

Коли твої блистіли очі

І голос ледь тремтів... Твоя

Не пам"ятав себе від щастя я,

Душа співала, наче соловей,

Весняних радісних пісень...

А на дворі був снігопад,

Й зимовий в переметах сад,

Тріщали у печі дрова,

Шептав я лагідні слова,

Кіт лащився до наших ніг

Пухнастий, білий наче сніг,

Що на дворі все йшов і йшов.

У піч я знов підкинув дров

І знов мелодія пливла

І паморочилась голова...