*****

Чарівними були ті ночі!..

Місяць в небі човником плив,

Я дививсь в твої ніжнії очі

І пір'їнкою в прірву летів...



І здавався мені неповторним

Той політ... у обійми твої,

За вікном стогнав вітер, немов би

Між гілок заблукав він в пітьмі.



На столі тихо плакала свічка.

У минувше спаливши мости,

Про любов я читав тобі вірші -

Зачаровано слухала ти.



А коли до нас гостем нежданим

Промінь сонця вдирався в вікно,

Ти шептала:"Побудь ще коханий.

Говоритимуть? Та все одно!"



І летіли хвилини нестримно,

Мов сполохані коні в степу.

Кажуть бог створив нас із глини...

Ні, тебе він зробив золоту!