стор. 7

*****

Колись була любов

            а зараз лише спомин

Колись була печаль

            тепер лише дощі

Громів осінніх

            поминальні дзвони

Знаходять відгук

            в стомленій душі

І пізніх яблук смак

            в садок уже не манить

За виднокраем десь

            затихли журавлі

І памороззю ранки

            зустрічають

Коли у двір

             виходжу на зорі

І тихо так,

             неначе все завмерло,

В передчутті 

             майбутньої біди,

І чорна пташка

             крила розпростерла,

На землю 

             накликаючи сніги.